Рідний Київ за визначенням рейтингу найгірших для життя міст, що його щороку здійснює The Economist Intelligence Unit зберіг за собою 131 місце зі 140 можливих. Критеріями оцінки були стабільність, охорона здоров’я, культура, довкілля, освіта та інфраструктура.
Воно, звісно, "негаразди" і взагалі "в країні війна". Але навіть у буремному 2014 Київ був на 124ій позиції, а загалом впродовж останніх п’яти років продемонстрував найстрімкіше падіння – 21,4%...

На четвертому році після Революції Гідності щось заважає кивати на наслідки діяльності "злочинної влади". Натомість, навіть якщо акцентувати увагу лише на таких параметрах, як інфраструктура та довкілля, виникає ряд питань до нашого постреволюційного мера:
-Чи потрібен якийсь спеціальний Закон, Указ Президента, чи щось інше, крім волі мера та відра жовтої фарби, аби зробити виділені для громадського транспорту смуги руху?
-Чи потрібно щось крім простого дотримання правил вуличного руху аби припинити паркування автомобілів на тротуарі? Може розв'язання проблеми прискорив би кандидат в мери від Зелених із гаслом "Тротуари пішоходам!"?
-Що потрібно для виконання обіцянки припинити забудову зелених зон? Це цікавить усіх киян, а особливо-мешканців вулиці Малишка котрі вже не перший рік тримають оборону від зазіхань чергового знахабнілого забудовника на газони перед їхніми вікнами. Про забудову водоохоронної зони на Микільській Слобідці вже й не питаю...Може чесніше було б якогось файного забудовника просто призначити Головою КМДА?
-Чому на одні МАФи наїжджають бульдозером (в прямому смислі), а інші спокійно собі функціонують? На всіх не вистачає бульдозерів?
-Які досягнення міської влади (крім підвищення тарифів) можна відобразити в переконливих цифрах?

І ГОЛОВНЕ ПИТАННЯ : ДО ВИРІШЕННЯ ЯКОЇ СУТТЄВОЇ ПРОБЛЕМИ МІСТО БОДАЙ НАБЛИЗИЛОСЬ ЗА МЕРСТВА ШАНОВНОГО СПОРТСМЕНА І ПОЛІТИКА?

Якщо у Віталія Володимировича три роки щось " не виходить", то ліпше б це визнати і поступитися місцем, а не триматися за посаду, як за чемпіонський пояс. Можна було б політкоректно поїхати кудись Послом - в Австрію чи Німеччину, наприклад. Петро Олексійович мабуть погодився б призначити, а кияни б зрозуміли-нам не вперше позбуватися ілюзій.

Ті, хто приходить до влади в особливих історичних умовах не мають жодних індульгенцій. Натомість мусять особливо відповідально підтверджувати, що заслуговують на отриманий кредит довіри. Якщо ж вони вважають інакше, то підтверджують стару сентенцію : "Революції розпочинають романтики, завершують прагматики, а їхніми плодами користуються..." (потрібне поставте на власний розсуд).

ЯК тебе НЕ ЛЮБИТИ, Києве мій... ... See MoreSee Less

3 дня назад

Магічне слово «інвестор» в Україні відкриває всі двері, ламає перепони і зриває запобіжники. Не дивно, що ЗМІ із таким захопленням повідомили про намір кіпрської кампанії «Avellana Gold” інвестувати аж 100 мільйонів доларів у видобуток золота та поліметалічних руд на Закарпатті. Компанія майже рік скуповувала по Україні підприємства, що володіють ліцензіями на видобуток поліметалів і тепер готова цей актив використовувати.

Можу лише здогадуватись, хто ці грошовиті "кіпріоти", але важливіше інше.
Мужіївське родовище не Клондайк, золотий пісок ситом не висієш. Очікуваний обсяг переробки руди складе до 500 тисяч тон на рік, а з однієї тони за сучасними технологіями дістають від 1 до 3 грамів золота. Ці технології передбачають використання ціанідів та інших небезпечних реагентів, а загалом на тонну переробленої руди припадає до 20 тон відходів, що містять зокрема високотоксичні сполуки свинцю, кадмію, міді, ртуті та інших важких металів. Крім того, задекларований обсяг переробки руди потребуватиме до мільйона кубометрів води на рік.

Більш ефективного способу «добити» довкілля Закарпаття із його сплюндрованими малими річками та вирубаними лісами годі було й вигадати. В кращому випадку після виснаження запасів на території виробництва лишиться завалена відходами отруйна пустеля придатна хіба що для тренувань майбутніх марсіанських колоністів. В гіршому- трапиться те, що сталося 2000 року в румунському Байя-Маре, де прорив дамби відстійника на австралійсько-румунському золотовидобувному підприємстві «Aurul» призвів до потрапляння 100 тисяч тон ціановміщуючої пульпи до Тиси і Дунаю. Цю катастрофу часто називають «другим Чорнобилем» і це не є суттєвим перебільшенням. На фото знизу ліворуч - сучасний вигляд насичених ціанідами відвалів відпрацьованої породи в Байя-Маре.

Закарпатські екологічні організації багато років виступають не лише за припинення експлуатації Мужіївського золоторудника (фото знизу праворуч), але й за впровадження дієвих заходів з ліквідації вже завданої довкіллю шкоди. Чергова спроба зробити родовище економічно ефективним прогнозовано матиме фатальні наслідки для екології регіону.

Тим часом 70% усього золота, котре видобувається в світі використовується лише для виготовлення ювелірних виробів… ... See MoreSee Less

1 тиждень назад