Чим живуть Європейські Зелені? 

Глибоко занурюючись в українську політичну дійсність, спостерігаючи за трагікомічною зміною уряду чи театром абсурду у ВР, намагаючись спрогнозувати як вплине політична дійсність сьогодення на політичне майбутнє країни, а також і на її екологічну політику,ми не завжди усвідомлюємо, що європейська Зелена спільнота існує в дещо іншій “системі координат” і зосереджена на пріоритетах, які суттєво відмінні від вітчизняних. То що саме знаходилось в центрі уваги Європейської Зеленої Партії в останні тижні?

Насамперед, це референдуми. Перший, щодо Угоди про Асоціацію України та ЄС, достатньо висвітлений в наших ЗМІ, а його підсумки стурбували українське суспільство. Стурбували вони і Європейських Зелених, але не в сенсі майбутнього цієї Угоди та перспектив України, а в плані дієздатності Євросоюзу, здатності ухвалювати і впроваджувати спільні узгоджені рішення. ЄЗП була і залишається прихильницею ЄС і його інституційна спроможність має для них надважливе значення. Відповідно, в заяві Співголів партії ситуація, що виникла в Нідерландах, названа “загрозою для європейської демократії”.

Тривогою про збереження і подальше зміцненння ЄС зумовлена увага до запланованого на червень референдуму щодо“Brexit” (тобто British exit) — можливого виходу Великої Британії з цього міжнародного об’єднання. Адже йдеться, фактично, про долю європейських обєднуючих цінностей і ймовірність “ланцюгової реакції” розпаду Євросоюзу.

Ще один референдум за прискіпливої уваги ЄЗП відбувся в середині квітня в Італії і стосувався подовження дозволу на видобуток вуглеводнів в Середземному морі, у 12ти-мильній зоні. В часі він майже збігся із шостою річницею трагічної аварії на нафтовидобувній платформі “Deep Horizon” компанії British Petroleum у Мексиканській затоці, наслідки якої для морських екосистем досі не подолано. За підсумками 86% учасників висловилися “проти”. Успіх Зелених? На жаль, ні. За італійським законодавством референдум є дійсним в разі, якщо участь взяло не менше 50%+1 виборець, а прийшов на референдум лише 31% громадян із правом голосу… А от у тих таки Нідерландах референдум має силу за участі не менше ніж 30% виборців, і більшості голосів від того ж 31% в питанні про Україну вистачило аби поставити Європу “на вуха”…Цікава річ ці референдуми!…

І результати голландського референдуму, і побоювання щодо можливих наслідків майбутнього червневого волевиявлення в Британії значною мірою пов’язані із безпрецедентним напливом мігрантів до Європи, що спричинило по всьому Євросоюзу масштабне зростання ксенофобії і небажання брати на себе тягар відповідальності (зокрема, фінансової) за долю новоприбулих. За збереження існуючої міграційної динаміки, для дотримання декларованих прав і стандартів Європі просто може не вистачити ресурсів, не кажучи вже про величезні труднощі асиміляції, ускладнення стосунків із сусідами та окремими членами ЄС (зокрема із Туреччиною та Грецією), тощо. За цих умов набирають вагі політичні сили правого спектру. Під ударом опинилися загальноєвропейські цінності, а засадові принципи Зелених партій зазнають чи не найважчого в їхній історії випробування…Недарма на наступному засіданні Ради Європейських Зелених саме міграція буде центральним питанням порядку денного.

Українським Зеленим також треба визначати свою позицію. Євроінтеграція означає долучення не лише до цінностей і переваг, але й до загальних проблем. Перебування у сімї європейських Зелених означає і спільність “головного болю” також. І участь у прийнятті відповідних (і відповідальних!) рішень. Ми готові?

Written by Stas Tugolukov