2 частина інтерв’ю Сергія Курикіна

28.12.2018

Вашій увазі друга частина інтерв’ю  із Секретарем   ПЗУ з ідеологічних питань Сергієм Курикіним.

Навіть у назвах яких Зелених партій є термін «лівий»?

Так, як приклади, можна навести Groen Links (Зелені Ліві), котрі на минулорічних виборах у Нідерландах одержали 14 місць у парламенті, або партію з Ісландії Left-Green (Ліві Зелені), лідерка якої – Катрін Якобсдоттір, нині очолює уряд країни.

Такі назви є своєрідною даниною традиціям, нагадуванням про умови, в яких зароджувався Зелений рух?

Насамперед, це відображення політичної позиції і цінностей, актуальних дотепер. Це вияв оскарження сучасної соціально-економічної моделі, котра спричиняє як деградацію навколишнього природного середовища, так і соціальні диспропорції. За останні десятиріччя під впливом Зелених у світі багато чого змінилося, однак незмінною, на жаль, залишилась сама суть ринкової економіки, яка зорієнтована на постійне збільшення виробництва і продажів, тобто, на нескінченне зростання. Капіталізм не може існувати без штучного стимулювання споживання, яке призводить до стрімкого виснаження природних ресурсів. Ми вже дійшли такого стану, коли кожні 8 місяців використовуємо обсяги біоресурсів, відновлення яких потребує цілого року. А від 1970-х років планета втратила 60% дикої природи, не кажучи вже про забруднення довкілля, що призводить, зокрема, до зміни клімату..

Але ж населення зростає і, відповідно, більше споживає ресурсів…

Ні, прямої кореляції немає. Динаміка зростання споживання значно перевищує динаміку зростання населення. При цьому процес супроводжується кричущим збільшенням майнового розшарування – приблизно 10% населення планети володіють тим таки обсягом матеріальних і нематеріальних статків, що й решта землян. Саме ця грошовита меншість є основним «драйвером» споживання. З одного боку, через пряме задоволення власних високих потреб, а з іншого – шляхом нав’язування суспільству завищених споживацьких стандартів через контрольовані ними транснаціональні компанії, котрі заробляють задовольняючи, переважно «вигадані», потреби, визискуючи при цьому реальні природні ресурси і поглиблюючи екологічні проблеми. Капіталізм, так само як і породжені ним процеси глобалізації, має свої позитивні та негативні сторони, однак, негативні дедалі більше даються взнаки.

Абсурдна несправедливість існуючого розподілу ресурсів яскраво ілюструється таким прикладом – близько 40% всіх вироблених в світі харчових продуктів (тобто, використаних біоресурсів) викидається на смітник! Однак, в той таки час, не менше 800 мільйонів людей хронічно недоїдають…Земля цілком спроможна прогодувати людство за умови раціонального споживання, екологічно збалансованого управління ресурсами та їх соціально справедливого розподілу. За всієї поваги до Ілона Маска (хоч він і належить до згадуваних вище 10%) мушу зазначити, що конче потрібно навести соціально-екологічний лад на Землі, а не забруднювати масову свідомість казками про порятунок людства шляхом колонізації Марсу, що, до речі, є нині не більше ніж маркетинговим прийомом, що покликаний збільшити інвестування в аерокосмічну галузь і перерозподілити на її користь ресурси, що значно потрібніші для технологічних проривів в сферах  екологічно і соціально збалансованого забезпечення потреб сучасної цивілізації.

Таким чином, екологічна і соціальна проблематика дуже тісно повязані?

Безумовно! Всі екологічні проблеми мають свій соціальний вимір, і часто вельми драматичний. Скажімо, феномен «сомалійських піратів» виник внаслідок виснаження морських біоресурсів неконтрольованим міжнародним промислом біля африканського узбережжя, що позбавило місцевих рибалок засобів до існування. А уявіть масштаби соціальних деформації та міграційні катаклізми, котрі можуть бути спричинені подальшою зміною клімату, посухами і підйомом рівня Світового океану!…Стримуючи зміну клімату, ми запобігаємо не лише безпрецедентній  екологічній, а соціально-екологічній катастрофі.

Потреба забезпечення не лише невиснажливого, але й соціально справедливого використання природних ресурсів стає дедалі більш нагальною. Бізнес мусить обслуговувати суспільні інтереси, а не навпаки. Кожен підприємець мусить нести свою частку соціально-екологічної відповідальності. На жаль, реальний стан справ є іншим, тож нема нічого дивного в тому, що ідеї антиглобалізму, «еко-соціалізму» та подібні їм залишаються актуальними, у середовищі Зелених.

Але ж нині, мабуть, вже немає підприємців, котрі б не чули про серйозність екологічних проблем?

Звісно, сьогодні інформаційне середовище заповнене такою інформацією. Однак, попри всю серйозність становища, для величезної більшості бізнесменів, як і раніше, вирішальне значення має питання «вигідно чи невигідно», а екологічні обмеження невигідні завжди. Приміром, є така глобально вагома проблема, як пластикове забруднення. Зменшити її масштаби можна забезпечуючи переробку вживаного пластику одноразового використання. Однак виробництво пластикової тари та упаковки з нафтопродуктів значно рентабельніше, ніж з вторинної сировини, яку треба збирати, сортувати, гранулювати, тощо. Відтак, навіть у найпрогресивніших європейських країнах обсяги такої переробки заледве сягають 30%. Тож Євросоюзові доводиться ухвалювати спеціальні Директиви спрямовані на забезпечення повної переробки, іншими словами «вдаватися до методів політико-правового тиску», оскільки і в Європі бізнес «усе розуміє», але діє звично, «as usual».

Для досягнення життєво необхідного соціально-екологічного балансу приватно-підприємницьких та загальносуспільних інтересів необхідно застосовувати політичні й правові механізми. Щоб запустити ці механізми потрібна політична воля органів влади. Носіями такої волі є Зелені партії, а їхня «лівизна» є запорукою гармонізації соціальних та природоохоронних чинників.

Іншими словами : «Голосуйте за Зелених!»?

Саме так!