ALL LIVES MATTER!*

09.07.2020

«Люди, котрі ніколи не були рабами,

вимагають вибачень у людей,

котрі ніколи не були рабовласниками»

(з Інтернету)

Вплив подій, які нині відбуваються у Сполучених Штатах, дається взнаки далеко за їхніми межами. Отже спробуємо оцінити їх тверезо і неупереджено, без надриву і політкоректного популізму.

Афроамериканця Джорджа Флойда 25 травня 2020 року було затримано поліцією Міннеаполіса не через колір шкіри, а через підозру у скоєнні злочину. Вчинений згодом акт насильства жодних виправдань не має.

Припущення, що поводження із затриманим було б іншим, якби він був, не темношкірим, а білим рецидивістом, є лише припущенням. Схоже, американські правоохоронці поводяться однаково із представниками усіх рас. Наприклад 75-річного білого учасника демонстрації у Буффало в червні ц.р. було скалічено двома полісменами.

Мабуть інструкції, якими керується поліція США потребують перегляду, так само як і психологічна оцінка багатьох «копів». І вимоги не лише покарання винних у смерті Флойда, але й реформування правоохоронних органів підтримали б американці всіх кольорів шкіри.

Але склалося інакше. Зусиллями новинних агенцій (насамперед, CNN) та деяких користувачів соціальних мереж трагічний інцидент було подано виключно в контексті расової ворожнечі. Хвилю інформаційної істерії розігнали Америкою та усім світом, і вона враз накрила багатьох — від щирих захисників прав людини до нарваних маргіналів. Завдяки останнім масові громадські акції доповнились так само масовими актами мародерства і вандалізму.

Протестну кампанію, що здобула назву ”Black Lives Matter!”(“Чорні життя значущі!”, скорочено — BLM) було розпочато як боротьбу із нібито властивим США “інституційним расизмом”. Тобто притаманним не просто окремим громадянам на побутовому рівні, а самій державі в усіх її проявах.

Обгрунтованість такого «чорно-білого» сприйняття реальності є вельми сумнівною. Особливо з огляду на два Президентські терміни Обами. Та й в американському законодавстві, завдяки Мартіну Лютеру Кінгу та його послідовникам, давно немає нічого, що можна було б тлумачити як апологію расизму. Натомість є покарання за образу за расовою ознакою (спробуйте просто назвати “афроамериканця” якось інакше!).

Усвідомлюючи нестачу аргументів для належного «розігріву» кампанії її ідеологи звернулися до минулого, стверджуючи, що самі історичні підвалини американської державності просякнуті расизмом. Зачепили навіть рабовласництво, яке було скасовано 155 років тому. Об’єктом політичних спекуляцій стало все — від книжок та фільмів, де присутні теми расової дискримінації та рабства, до історичних постатей, котрих до цих тем вирішили прив’язати-від Колумба до Черчіля. Останнього навіть захищав у розлогій статті чинний британський Прем’єр, але ті, хто пише матюки на монументах, “лонгрідів” не читають. Але палити книжки вочевидь вже готові.

           До речі, Британія від BLM взагалі “відгрібає по повній”-країну таврують, як “батьківщину”(!?) работоргівлі, досі глибоко уражену расовою нетерпимістю. При цьому залишається загадкою, чому саме туди прагнуть потрапити десятки тисяч мігрантів усіх кольорів шкіри.

          Вельми специфічним є не лише ідейний інструментарій, але й методи ведення та режисура кампанії. Позолочену труну майже канонізованого Флойда віз катафалк символічно запряжений шістьма білими (!) кіньми. Ютубом гуляє відео, де непричетні до інциденту білі поліцейські миють ноги якомусь афроамериканцеві. Деякі учасники протестів, спіткавши білих на вулиці, змушують їх ставати на коліна із вибаченнями і ретельно фільмують це для соцмереж. Але чому ці випадкові перехожі мають так символічно спокутувати чиїсь історичні гріхи? Адже їхня власна провина полягає лише у відсутності пігментації шкіри! Чим таке поводження із ними краще, ніж дискримінація когось через інтенсивну пігментацію? І чи можна захистити власну гідність принижуючи інших, тим паче, якщо йдеться нібито про забезпечення Рівності?

Расизм, це агресивна упередженість щодо іншої раси. Будь-якої іншої. І носієм такої упередженості можуть бути і білі, і чорні.

 

          Формат кампанії не залишає простору для публічного діалогу. Суспільна комунікація зводиться до звинувачень і виправдань. Не лише на національному, але й на глобальному рівні BLM вдалося прищепити багатьом безпідставне почуття провини. Навіть екологічні організації, ніби виправдовуючись невідомо за що, почали робити недоречні політкоректні реверанси. На їхніх сайтах — від Greenpeace International до проекту Climate Reality, з’явились публікації, що наголошують на суттєвому природоохоронному внескові темношкірих. Вибачайте. а хто сумнівався?! Зрештою, хіба ж не кенійка Вангарі Маатаї одержала Нобелівську премію миру за відновлення африканських лісів? І взагалі, хіба хтось колись розрізняв захисників довкілля за кольором шкіри, розділяв їх на “біло-Зелених” і “чорно-Зелених”?!

BLM також дала «друге дихання» забутій концепції «екологічного расизму». Його жертвами вважаються темношкірі, що мешкають в зонах небезпечного впливу промислових підприємств, місць зберігання відходів, тощо. Цікаво, жертвами чого є білі, котрі також змушені жити в аналогічних умовах?!

Найскладніше в сучасному світі — утримуватись в рамках здорового глузду…

 

          У будь-якого суспільного дійства є свої натхненники-бенефіціари. Важко позбутись підозри, що очікувані ними політичні дивіденди пов’язані із президентськими виборами. Та чи усвідомлюють вони далекосяжні соціально-політичні наслідки фактичного розпалювання расової ворожнечі, замість її подолання? Чи спроможні оцінити глибину і фатальність суспільного розколу (і не тільки в США!), котрий загрожує стати найсуттєвішим підсумком цієї “боротьби за справедливість”? Адже расове протиставлення, несамохіть закладене в самій назві кампанії, задає їй неконтрольовану динаміку. Як не пояснюй “захисну” суть слогану “Black Lives Matter!”, кожен сприймає його в міру власного радикалізму, інтересів та культурного розвитку. І діє відповідно.

          Що можна буде вважати виконанням вимог кампанії? Якби йшлося лише про сваволю правоохоронців, задовільною реакцією держави стало б покарання винуватців трагедії та реформування поліції. Але йдеться про боротьбу із уявним пануванням в державі інтегрального білого расизму! І не можна скасувати жодних правових актів, котрі його живлять, оскільки їх просто не існує. А як BLM викорінить расизм побутовий-ставлячи всіх білих на коліна?!

          Невідомо, чим ця кампанія врешті закінчиться. Але її проміжні  результати засвідчують стрімке руйнування підвалин мультикультурності сучасного суспільства. А досі не обтяжені расовими упередженнями громадяни різних країн починають переглядати рамки власної толерантності…

Немає сумнівів, що “чорні” життя значущі. Але так само, як і всі інші життя.  All Lives Matter!!!  Кампанія з такою назвою і змістом захищала б Життя і Гідність людини як вищі цінності, безвідносно до кольору шкіри. Без контроверсійних тлумачень і двозначностей працювала б на повсюдне утвердження справедливості, взаємоповаги і гуманізму. А «дякуючи» BLM Америка, на жаль, матиме лише те, що матиме. Як і решта світу.

Червень, 2020 р.

*стаття відображає особисту позицію автора