Забруднення нафтопродуктами — це екологічна катастро-
фа. Негативний вплив обумовлений як безпосередньою де-
градацією ґрунтового покриву на ділянках розливу нафти, так і впливом її компонентів на суміжні середовища, внаслідок
чого продукти трансформації нафти виявляються в різних
об’єктах біосфери.
«Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 27.10.1997 № 171 (у редакції наказу Мінприроди 04.04.2007 № 149) (далі — Методика), нафту і нафтопродукти віднесено до першої групи небезпеки, як надзвичайно небезпечні, для яких гранично допустимі концентрації/орієнтовно-допустимі концентрації (далі — ГДК/ОДК) встановлено менше 0,2 мг/кг.
Порівнювати і відносити до однієї групи небезпеки природну органічну субстанцію-нафту із такими надзвичайно небезпечними речовинами, як бензопірен, кадмій, миш’як чи ртуть є некоректно.
Нафта і нафтопродукти це узагальнена назва декількох десятків речовин, різних за складом та властивостями. Тому вживати терміни нафта і нафтопродукти, виключно у контексті як подано у Методиці згідно з ДСТУ 3437-96 «Нафтопродукти. Терміни та визначення» також не зовсім правильно і надто вузько.
Нафта буває сирою і товарною, нафту ділять на п’ять класів: метанова, метано-нафтенова, нафтенова, метано-нафтено-ароматична і нафтено-ароматична. За вмістом сірки нафту ділять на малосірчисту (до 0,5 %), сірчисту (0,5–2 %) і високосірчисту (понад 2 %).
Нафтопродукти — це продукти, одержані внаслідок переробки нафти. Це можуть бути суміші вуглеводнів, а також індивідуальні хімічні сполуки, одержувані з нафти і нафтових газів.
До нафтопродуктів відносяться різні види палива (бензин, дизельне паливо, гас та ін.), суміш зріджених вуглеводневих газів (пропан, бутан) мастильні матеріали, електроізоляційні вуглеводні, розчинники, нафтохімічна сировина тощо. Нафтопродукти можуть бути відпрацьованими, які мають більший негативний вплив на довкілля.
ДОВІДКОВО : Відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», підпункту 14 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року No 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року No 90), наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.07.2020 No 1595, затверджено Гігієнічні регламенти допустимого вмісту хімічних речовин у ґрунті, які 31 липня 2020 р. зареєстровано у Міністерстві юстиції України за No 722/35005.
Цим нормативно-правовим актом, вперше в Україні встановлено величину гранично допустимої концентрації (ГДК) в ґрунті, з урахуванням фону (кларка), окремо для бензину — 0,1 мг/кг, бензолу — 0,3 мг/кг та нафтопродуктів — 1000 мг/кг.
Таким чином, керуючись вимогами Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Кодексу Міністерство охорони здоров’я України виконало частину своїх повноважень, а Міндовкілля вже не один десяток років не може затвердити нормативи ГДК у ґрунті для нафти, нафтопродуктів та інших вуглеводнів. Хоча в чинному ГСТУ 41-00 032 626-00-007-97 «Охорона довкілля. Спорудження розвідувальних і експлуатаційних свердловин на нафту і газ на суші. Правила проведення робіт.», який пройшов процедуру погодження у т.ч. у Міністерстві охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерстві охорони здоров’я України, Державним комітетом України по земельних ресурсах, затверджено орієнтовно допустима концентрація нафти у ґрунті, і дорівнює 4000 мг/кг. Для нафтопродуктів ОДК — не встановлено. ОДК для нафти наведено за даними Українського науково-дослідного інституту ґрунтознавства і агрохімії (м. Харків) та Міжвідомчого Екологічного центру АН України та Мінекобезпеки (м. Харків). Запропонована така градація за ступенем нафтового забруднення ґрунтів: умовно незабруднені — до 400 мг/кг (мікробіологічні показники не відрізняються від фонових, спостерігається стимулюючий ефект на вегетативні органи рослин); незначне забруднення — від 400 до 1000 мг/кг (мікробіологічні показники мало відрізняються від фонових, спостерігається стимулюючий ефект на вегетативні органи рослин); слабке забруднення — від 1000 до 4000 мг/кг (тимчасовий перерозподіл домінантних популяцій; рослинність не пригнічується, самоочищення до безпечного рівня протягом вегетаційного періоду); середнє забруднення — від 4000 до 20000 мг/кг (пригнічення частини популяцій мікроорганізмів, характерних для даного ґрунту; тимчасове послаблення росту рослинності; погіршення водно-фізичних властивостей ґрунту; для очищення ґрунту до безпечного рівня потрібно декілька років); сильне забруднення — від 20000 до 100000 мг/кг (зниження видової розмаїтості мікробного угруповання; стійке пригнічення рослинності, набуття ґрунтом гідрофобних властивостей; термін самоочищення від 2 до 20 і більше років); дуже сильне забруднення — більше 100000 мг/кг (значне пригнічення рослинності і ґрунтової мікрофлори; деградація ґрунту як природного тіла набуває небезпечного рівня і може бути незворотною). Одними з критеріїв пошуку родовищ вуглеводнів є геохімічні критерії, що включають визначення наявності органічної речовини в осадових породах, епігенетичних бітумоїдів, вуглеводневих та деяких невуглеводневих газів. Тобто підвищений вміст вуглеводнів в ґрунтах може свідчити про наявність у надрах родовищ нафти чи газу і на цих територіях однозначно буде значне перевищення вмісту вуглеводнів зазначених у Методиці. Тому встановлювати однакові значення ГДК/ОДК для ґрунтів на всій території України буде неправильно.
Фонова концентрація та склад нафти і нафтопродуктів в ґрунтах змінюється в дуже широких межах. На цей час в Україні немає єдиної методики, за допомогою якої можна точно визначати валовий вміст і склад нафтопродуктів у ґрунтах.
Тому вважаємо за доцільне внести відповідні зміни у Додаток 1 до Методики у коефіцієнти небезпечності забруднюючих речовин (Кн), а саме: забруднюючі речовини нафта та нафтопродукти перенести з I групи небезпечності в IV групу, як інші (рівні ГДК/ОДК не встановлені). Шляхом наукових досліджень визначити гранично допустимі концентрації/орієнтовно допустимі концентрації для різних нафт та кожної групи нафтопродуктів в ґрунтах, для різних типів ґрунтів та фізико-географічних та кліматичних умов, і в установленому порядку затвердити їх наказом Міндовкілля. Для важких вуглеводнів (мазут, оливи, мастильні матеріали, бітуми, асфальтени, кислі гудрони) сирої нафти ГДК/ОДК повинно мати менші значення, ніж для легких вуглеводнів (бензин, гас, дизельне паливо, зріджені гази) та легкої товарної нафти.
Петро Дригулич,
менеджер з екологічної
та радіаційної безпеки
«Нафтогаз України», Голова Львівської обласної організації ПЗУ
