Голова політичної ради Партії Зелених України Віталій Кононов: про можливі ризики Е40

24.02.2020

Голова політичної ради Партії Зелених  України Кононов  Віталій розповів про можливі ризики Е40, недоліки нового Виборчого кодексу та загрозу коронавірусу.

Е 40 – судноплавний маршрут, який з’єднає Балтійське та Чорне море і проходитиме через Польщу, Білорусію та Україну. Проте є одне але. Водний шлях проходить через Чорнобильну зону, а для реалізації задуманого доведеться розчистити Прип’ять. Екологи б’ють на сполох, тому що радіоактивний мул може рушити вниз по Дніпру і «отруїти» головну річку України. Натомість процес вже запущено.

Навколо нового Виборчого  кодексу теж багато шуму, адже цьогоріч, щоб висунути  на місцеві вибори кандидатів у депутати  всіх обласних центрів та великих  міст, їх мерів партії доведеться заплатити щонайменше 88 млн гривень без урахування окупованих територій, а сума застави за посаду мера Києва більша, ніж за пост президента.

Тим часом коронавірус, що був виявлений 2019 року в Ухані(Китай), активно поширюється, що може стати для України великим ударом, від якого ми  не зможемо захиститись.

Перш за все, зараз  актуальна тема облаштування Е40 і є екологи, які стверджують, що днопоглиблення Прип’яті може зрушити радіоактивний мул і в Україні настане ледь не «другий Чорнобиль». Натомість договір з філією, яка виконуватиме роботи, вже підписаний і нас запевняють, що все буде під контролем, то чи не перебільшують перші  та наскільки дурять другі?

Екологи стверджують, але хто тих екологів слухає. Це політичний проект. Мати транзитний порт і з’єднати Чорне море з Балтійським вигідно Білорусі, тому що в неї немає виходу до моря. Як нам ставитись до цього? А як ставиться до нас Росія, коли блокує керченським мостом Азовське море? Білорусь — стратегічний партнер Путіна, і поки це партнерство зберігається, нам цей проект ні до чого. Сьогоднішня наша влада намагається загравати з Путіним, тому ніхто не гарантує, що Е 40 не буде реалізовано.

 Що стосується екологічності проекту, то не треба бути екологом, щоб не розуміти, що днопоглиблювальні роботи розворушать мільйони тон радіоактивного мулу, що призведе до вторинного радіозабруднення анклаву  Дніпра. Для чого нам це треба!? Щоб американські митці мали змогу знімати телесеріал «Чорнобиль 2» ?

Взагалі, мене дивує підхід цих «покорітєлєй» до природи. Людство не певне, що з нами буде через десять-двадцять років, може й ріки вже пересохнуть, а вони проектують греблі на Дністрі, риють Прип’ять, дають на гора «угольок». Схоже на боротьбу за столик перед ресторанною естрадою на «Титаніку».

Чому під час розробки цього проекту, на Вашу думку, не були враховані такі високі екологічні ризики?

Тому, що доцільність проекту має  політичний характер. І наше з Вами завдання пояснити громадянам, що його реалізовувати небезпечно і недопустимо. Треба бити у всі дзвони! Бо для влади , яка навіть  ліквідувала Міністерство охорони довкілля, можливі екологічні наслідки не аргумент. Тому «спасєніє утопающіх- дєло рук саміх утопающіх»

Зараз у нас на відміну від усього світу залізничні тарифи нижчі, ніж річкові перевезення. Тоді чи Україні це вигідно?

Якщо говорити про Е40 як транспортну комунікацію, то навіть враховуючи дешевизну водного транспорту для нас це невеликий економічний здобуток. Портові, вантажні, пасажирські та туристичні можливості українського річкового транспорту ніякі. Потрібні колосальні фінансові вливання, щоб відновити потужності річкового флоту. В бюджеті воюючої країни їх просто немає.

 А щодо низьких залізничних тарифів, то це не надовго.  Уже зараз залізничні комунікації з Європою дорожчі, ніж авіа флот Коломойського. Це при тому, що швидкість потягів Укрзалізниці не перевищує рекорди паровозів часів Нікалая Романова. При модернізації з допомогою  Deutsche Bahnе все швидко стане на місце, ще й буде дорожче. Бо в країнах з серйозною соціальною захищеністю існує система знижок, сезонних , групових, сімейних, чого чекати в країні тріумфуючого олігархічного капіталу справа марна і невдячна.

Наскільки відомо, Білорусія зараз теж починає перейматися екологічними проблемами, бо боїться радіації  і навіть Польща  гальмує, бо не хоче використовувати водотоки, які існують, а будувати нові. То , можливо, реалізація проекту зупиниться?

Справа в тому, що Польщі може бути цікавою ідея комунікації з  Чорним морем, але вони мусять перейматися  екологічними наслідками проекту, бо їх прийняли до Європейського Союзу, а там екологія – «священна корова». А в Білорусі, що постраждала від Чорнобиля не менш від України, автократор Лукашенко, як «гомо совєтікус» економічні проблеми ставить вище, а права людини нижче, тому для нього проблема екологічності не стоїть. Україна може поставити крапку в цьому питанні. Але чи розберуться хлопці з 95 кварталу, що не все те золото, що блищить, хтозна?

Тобто може бути так, що його виконання  не розпочнеться?

 В екологічному плані  його вирішити просто неможливо, хто б там що не казав. Але, бачте, дуже часто  в  сучасному світі  превалює економічна вигода. Я не знаю, яка тут особлива вигода для нас, хіба що політично допомогти  Білорусі вирватись із обіймів Путіна, але і людям-білорусам це не вигідно, бо їхня ділянка Прип’яті — це найбільш засмічена територія.

Нещодавно прийняли новий Виборчий кодекс і те,що зараз найбільше обговорюється – це значне підвищення сум застав. Все виправдовується тим, що хочуть прибрати технічних кандидатів. Чи  це вдасться чи , можливо, ті хто хочуть, то   заплатять, будь-яку суму?

Давайте почнемо з того, що до сьогодні у виборах приймали участь усі , але завжди вигравали олігархи. Чому? А тому, що вони скупили всі засоби масової інформації і цинічно програмують людей, що з часів СРСР свято вірять офіційному слову і образу. І хоч слово і образ давно не є офіційними, інерція мислення українського громадянина успішно експлуатується підступними багатіями. В Верховній Раді давно вже не існує ідеологічних партій. Є «проекти» з політичними назвами, які представляють тих чи інших магнатів. Перерахувати? Пінчук, Коломойський, Порошенко, Фірташ, Ахметов. Просто підставте під ці прізвища назви фракцій у Верховній Раді і будете мати повний спектр владного істеблішменту. Тому димова завіса, щодо технічних кандидатів просто недбала «відмазка» від наївних і допитливих. Насправді олігархи просто перестали маскуватись. Бідний? Ставай в чергу за безкоштовним супом. Не фіґ тобі пхатись до влади. Розвели тут демократію.  Ідіть по селам і районам балотуйтесь! Там вам місце.

Сумно це все.

 Так склалося, що місце мера Києва дорожче, ніж президента. Як так вийшло?

Попит породжує пропозицію. У Києві пиляють величезні гроші. Тут і земля , і забудовники, і транспорт. Ми живемо з вами в капіталізмі, олігархічному, але капіталізмі і в даному випадку  це чиста економіка.  Київські депутати, чиновники  найбагатші люди в країні. Що ж ви хочете, щоб мером була якась зайшла людина? Не маєш 4000000 гривень на квиток до змагань улюбленця киян, іди лісом.

Якщо порівняти з європейським досвідом?

В Європі реальна демократія. Там відповідальний виборець. Він знає, що від його вибору залежить його добробут, його доля врешті-решт. В Європі обранець народу не легковажить довірою, а важко працює, щоб цю довіру виправдати. В нього нема бонусу: вкрав,обманув, взяв лікарняний, втік за кордон. Тому порівнювати я б не брався. Це як мінятися свиня за коня.

 Недоліків у нового виборчого  кодексу достатньо, а які ж переваги?

Переваги- відкриті списки! Це дає можливість поплутати карти олігархам. Знаєте, мені самому цікаво, що вони придумають, щоб проводити своїх кандидатів. Всіх же не перекупиш, як казав один знайомий, напіволігарх : «Економіка тут не б’ється». І це правда. Як правда і те, що час в них ще є, щоб внести необхідні правки в закон. І народ в них є, який заплутається в цих відкритих списках, як рак в неводі. Але все таки шанс.

Які плани у Партії Зелених на вибори 2020?

Взагалі то плани повинні бути у народу. Бо джерелом влади у нас, по Конституції є український народ. А Партія Зелених, як і будь-яка інша політична партія, це насамперед інструмент. Інструмент боротьби за владу. В умовах демократії це легальний спосіб передачі влади через вибори. Партії мають свої програми, які їхні кандидати намагаються донести до людей. В цьому і є основне завдання політичної партії — бути ліфтом для соціально активних людей на їх шляху до влади. От таких людей ми і шукаємо і всіляко заохочуємо, щоб персона, яка вирішила стати на шлях служіння соціуму несла  суспільству передову ідеологію. Тому участь у виборах це не план, це обов’язок партії.

Інша справа, що в Україні зусиллями олігархів і їхніх ручних ЗМІ з продажними журналістами роль ідеологічних партій зведена до технічного рівня. В 2019 році ця ситуація виглядає повним абсурдом. В Верховну Раду Президентом Зеленським заведено партію, якої не було в природі, і яка свою ідеологію визначає після 9 місяців «роботи» в парламенті. Інакше , як знущанням над політичною системою України трактувати це не можна. Але така наша дійсність. Само собою, що з таким розумінням народом процесів управління державою в Європейському Союзі робити нам поки що нічого. І дуже реальна загроза повернутись у те стійло, з якого в 1991 році вдалося звільнитись.

Тому,звичайно, що ми робили, робимо і будемо робити все від нас залежне, щоб донести до народу ідеї свободи, демократії, прогресу і розуміння того, що сучасні покоління мусять дати надію прийдешнім в справі подолання наслідків життєдіяльності людини на планеті. А як це втілити в життя, як не через вибори?

Тобто плануєте висуватись у населених пунктах, де більше 90 тисяч?

Взагалі для Зелених місцеві вибори — пріоритетніші. Парламент — це трибуна, а основна наша задача  сприяти трансформації свідомості людини у відношенні до природи лежить в площині місцевих громад, що наочно бачать і відчувають наслідки втручання людини у природні процеси. Україна – велика країна і ми відчуваємо дефіцит кадрового потенціалу, щоб охопити всю територію. Виклики, які має подолати людство сьогодні дуже серйозні. Чого вартують зміни клімату, нестача питної води, перенаселення?

Якщо ми ці процеси не загальмуємо, нащадкам нема на кого більше сподіватися. Свіжий приклад перенаселенності- короновірус. Це ж не вперше в КНР. До цього були вже два спалахи вірусної інфекції. Як запобігти пандемії, при тій відкритості світових комунікацій , яких досягло людство? Чи проблема це для України? Величезна проблема. Що б не казали очільники держави, ми не готові до такої інвазії.  Я, навіть, не про те, що у наших медиків, нема можливостей ідентифікувати вірус. Ті жалюгідні 25 проб, що передали нам західні партнери, це ні про що. Ми не контролюємо 800 кілометрів нашого кордону, як ми можемо захистити свій народ.  Знаєте, як чума прийшла в Європу? Коли  монголи осадили Кафу(це сьогоднішня Феодосія),  то закинули чумний труп в місто метальною машиною. Почалась епідемія. Генуезці при втечі на кораблі завезли хворобу додому. Результат- пів-Європи вимерло.  Між Китаєм і нами тільки Росія, а з ними ми воюємо. Я ні на що не натякаю, але реальність така , що у нас відкритий кордон.

Тобто виклики серйозні і ми мусимо пояснювати людям, що такої безпечної і безвідповідальної позиції, як була раніше, ми не можемо собі дозволити.

Хочеться вірити , що людство встоїть і проблеми будуть вирішені, бо альтернативи просто нема.