Щодо ветування Закону

26.07.2018

Президент України ветував Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів» (реєстр. № 5495), наполягаючи на вилученні норми стосовно заборони на експорт «паливної деревини», як такої, що суперечить правилам СОТ та зони вільної торгівлі із ЄС.

Однак зазначена норма має на меті забезпечення дієвості мораторію на вивезення з країни лісу-кругляка і запобігання контрабанді сортової деревини під виглядом «паливної». В сучасних умовах граничного загострення проблем стану довкілля, суперечності між інтересами вільної торгівлі та природоохорони мають розв’язуватись на користь останньої.

При цьому навіть у Генеральній Угоді про Тарифи і Торгівлю (ГАТТ), правонаступницею котрої від 1995 року є СОТ, є Стаття ХХ «Природоохоронні винятки». В якій зазначено, що ніщо в даній Угоді не може інтерпретуватися аби перешкодити здійсненню чи посиленню стороною-учасницею заходів необхідних для захисту вичерпних природних ресурсів, якщо такі заходи є ефективними у поєднанні із обмеженнями на вітчизняне виробництво чи споживання (ухвалений Закон передбачає обмеження лісозаготівлі).

Таким чином Закон не суперечить правилам СОТ.

 В Статті 361 Глави 6 «Навколишнє середовище» Розділу V Угоди про асоціацію України із ЄС зазначено, що «Співробітництво має на меті збереження, захист, поліпшення і відтворення якості навколишнього середовища, захист громадського здоров’я, розсудливе та раціональне використання природних ресурсів та заохочення заходів на міжнародному рівні, спрямованих на вирішення регіональних і глобальних проблем навколишнього середовища».

Експорт необробленої деревини з країни, де площа лісів не перевищує 14% території, не є ані «розсудливим», ані «раціональним» використанням природних ресурсів. Тож на міжнародному рівні слід обговорювати не доступність українського лісу, а спільні загальноєвропейські заходи щодо лісовідновлення.

Викладені міркування спонукають до висновку про недоречність вето і його невідповідність довгостроковим національним інтересам.